Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 19.11.2017, 11:34

ООПМПК

Меню сайту
Категорії розділу
Cтатті [19]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Cтатті

ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ РОЗВИТКУ ПЕРЕДУМОВ ФОРМУВАННЯ ПИСЕМНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З ДЦП

Писемне мовлення є складним і важливим психологічним процесом і, як будь-який важливий вид вищої психічної діяльності, писемне мовлення формується поетапно та передбачає наявність у дитини готовності (психологічної та фізіологічної) до оволодіння ним. Питання визначення передумов та дослідження стану їхньої сформованості в дітей із особливими потребами, зокрема в дітей із церебральною патологією, - важливе питання сучасної освіти, яке потребує поглибленого дослідження. Для цього є такі групи передумов:

  • достатній рівень сформованості усного мовлення, довільне володіння ним;

  • сформованість чи збереженість різних видів сприймання, відчуття, знань та їх взаємодія;

  • сформованість рухомої сфери;

  • формування у дітей абстрактних способів діяльності;

  • сформованість загальної поведінки, саморегуляція її та контроль за діями, намірами, мотивами.

Дослідження вчених, зокрема Л. С. Виготського, О. Р. Лурії, Р. Є. Левіної, Є. Ф. Соботович указують на те, що психологічна сфера дитини формується у двох напрямках: когнітивному та мовленнєвому. Таким чином, дитина накопичує чуттєвий досвід у безпосередньому спілкуванні з оточуючим світом, який у подальшому «переробляється» під впливом психологічних процесів та опосередковується мовленням, що є накопиченням первинного досвіду. Важливою функцією, яка забезпечує чуттєву сторону пізнання дитини, є сприймання та його види. Робота останнього забезпечується функціонуванням певних аналізаторних систем. Аналізаторні системи людини - це складні утворення, які мають багаторівневу анатомічну будову та, відповідно, певну ієрархічну функціональність. Основна їхня функція сприйняття сигналів з оточуючого світу, їх аналіз та вироблення відповідної реакції. Упродовж усього періоду функціонування, особливо в молодшому дитячому віці, зазначені системи є основним органічним підґрунтям для формування та розвитку пізнавальної сфери. Визначають такі аналізаторні системи: зорову, акустичну, кінестетичну, нюхову. Для формування навичок письма важливого значення набуває формування, розвиток та узгоджена діяльність зорового, кінестетичного та акустичного аналізаторів. Слід детальніше охарактеризувати аналізаторні системи, діяльність яких набуває важливого значення для формування писемних навичок. Кінестетична чутливість філогенетично є одним із давніх утворень. Це комплексне поняття, що об'єднує кілька видів чутливості, які розподіляються на дві категорії: чутливість, що пов'язана з рецепторами шкіри, та чутливість, що пов'язана з рецепторами в м'язах, суглобах, сухожиллях. Для формування процесу письма в майбутньому кінестетичний аналізатор має важливе значення, оскільки він впливає на формування рухомої сфери, а для письма забезпечуватиме реалізацію графомоторної програми.

Звукову сторону сприймання забезпечує акустичний аналізатор. Слухова система є також однією з давніх систем1 функціонування якої засноване на переробці механічних коливань у нервові імпульси через вплив на нервові закінчення клітин, які знаходяться у середньому вусі. Порушений розвиток слухового аналізатора спричиняє спотворене сприйняття зверненої мови, відчуття якої у дитини розвивається вже на ранніх етапах формування мовленнєвої діяльності.

Важливого значення набуває дія зорового аналізатора, який забезпечує оптичне сприймання. Зорові образи відіграють роль імпульсу, який виникає у процесі пізнання дитиною оточуючого світу. Для мовленнєвого розвитку, як для усного, так і для писемного мовлення, зорові відчуття є первинними для отримання інформації про роботу артикуляційних органів та рухів руки під час написання. Інформація, отримана через зорові та звукові відчуття стає стимулом, який змушує активізуватись кінестетичний аналізатор. Для формування мовленнєвої діяльності сукупна дія всіх вищезазначених аналізаторних систем забезпечує вміння чути, бачити артикуляцію дорослих та налаштовувати свої рухи до побачених. На основі зазначених видів сприймання формуються мовнослуховий та мовноруховий аналізатори, які мають важливе значення для оволодіння дитиною усним видом мовлення. Лише опанувавши ці вміння дитина зможе оволодіти усним мовленням.

Психологічна готовність дитини до оволодіння навичками письма визначається не лише за допомогою функції сприймання. Важливою передумовою для формування цієї навички є стан сформованості пам'яті та уваги. Мнестичні процеси, зокрема запам'ятовування та утримання інформації, важливі вже на ранніх етапах формування усного мовлення, коли дитина засвоює фонацію окремих мовленнєвих звуків та для формування фонематичних процесів, а також для формування зв'язного мовлення на наступних етапах. Як передумова для формування навички письма, мнестичні процеси відіграють важливу роль для запам'ятовування артикуляції та звучання фонем, їх диференціації за звучанням, та ін. Важливим процесом для формування у дитини писемних навичок є увага. Вона взаємопов'язана з функціонуванням пам'яті. її вплив на формування письма важливий з точки зору дотримання та відповідності програмі запланованих дій.

Слід відзначити той факт, що інформація, яку дитина отримує в результаті активного спілкування з оточуючим світом засобами різних видів сприймання, є джерелом накопичення та поступової переробки отриманих даних, їх аналізу, класифікації, узагальнення. Тож формування передумов писемної діяльності передбачає наявність відповідного інтелектуального розвитку дитини.

Окремою важливою ланкою серед передумов, на основі яких формуються навички письма, є усне мовлення (Є. Ф. Сботович, Р. Є. Лєвіна, І. А. Садовнікова). Первинним, з точки зору онтогенетичного дослідження, є розвиток усного мовлення, яке в певний віковий період, окрім здійснення своїх безпосередніх функцій, слугуватиме ґрунтом для формування писемного мовлення. Розглядаючи розвиток усного мовлення як передумови щодо формування писемних навичок, доцільно виділити один із важливих напрямків формування мовленнєвої діяльності - фонетико-фонематичний. Його формування починається ще задовго до появи перших слів. Слід зазначити, що фонематичний розвиток, з огляду на онтогенетичний принцип, у своєму формуванні проходить два етапи. Перший - сенсорний, який триває майже весь перший рік життя дитини та забезпечується узгодженою роботою слухового, зорового та кінестетичного аналізаторів. Його особлива значущість полягає в тому, що у цей період відбувається накопичення першого чуттєвого мовленнєвого досвіду. У дитини формуються фонематичні сприйняття, вона вчиться сприймати звуки оточуючого світу, мову оточуючих дорослих, підладжувати власні рухи артикуляційного апарату та голосові реакції до еталону, яким слугує мова дорослих, що її оточують. Основою фонематичного сприйняття на цьому етапі є узгоджена діяльність мовнослухового та мовнорухового аналізаторів, які забезпечують чуттєвий досвід дитини.

Одним з важливих аргументів для вичленування фонематичного компоненту серед інших, як особливо значущого для формування письма, слугує той факт, що школяр у процесі формування писемних вмінь та навичок вчиться спочатку оволодівати письмом за фонетичним принципом, а саме позначати почутий звук відповідною буквою. Тобто первинною формується писемна навичка записувати звуки так, як чуються. І лише після оволодіння дитиною переважною більшістю графічних позначень звуків -букв, у неї формуються писемні навички за морфологічним принципом. Тож можна зробити такий висновок: стан фонематичного розвитку для першого періоду навчання письма має важливе значення. Саме з цих причин, визначивши розвиток усного мовлення як однієї з важливих передумов, дослідженню стану фонематичного компоненту потрібно надавати особливого значення.

Досліджуючи стан фонематичних процесів як передумови для формування писемних навичок, доцільно дотримуватись таких етапів:

  • дослідження фонематичного сприймання;

  • дослідження фонематичних уявлень;

  • дослідження здійснення операцій звукового аналізу.

Діти з дитячим церебральним паралічем є тією категорією майбутніх учнів, у яких, через з наявністю основного враження, є різноманітні ускладнення, що зумовлюють затримку формування вказаних передумов. А для певної групи в рамках зазначеної категорії формування певних передумов є взагалі неможливим. Цьому сприяє ряд причин, що зумовлені основним враженням. Зокрема розвиток та функціонування рухомих навичок має чи не провідне значення, яке забезпечує моторний бік реалізації навичок письма. У той же час у дітей з ДЦП маємо за основне враження затримку чи несформованість (залежно від форми) рухомих навичок та вмінь, іноді навіть самих елементарних маніпулятивних, що перешкоджає дитині з раннього віку пізнавати оточуючий світ та відповідно формувати пізнавальні процеси. Тож розлади рухливості в дітей, що мають ДЦП, є не лише основним проявом порушення, а й одним із визначальних факторів, що впливає на розвиток і формування психічних процесів.

Інший важливий фактор, що впливає на формування передумов писемних навичок - сенсорні функції, їх формування та неушкоджений розвиток. Дослідженням стану сенсорних порушень у дітей цієї групи (Городецька Г. Ф., Данилова Л. А., Мастюкова Є.Ф) пов'язують також із моторними порушеннями, оскільки розвиток та формування пізнавальних процесів неможливо відділити від моторики. Тому порушення рухливих функцій у дітей з ДЦП справляє негативний вплив на формування сенсорних процесів.

Проблема формування мовленнєвої діяльності у дітей з ДЦП обумовлена також тим, що на певному етапі розвитку мовлення стає самостійною знаковою системою, відірвавшись від чуттєвої основи, на базі якої вона формувалася до того. Саме цей процес у дітей з церебральним паралічем переживає порушення, оскільки основа формування мовлення - рухливість і

сенсорика - порушені.

Отже, характеристика зазначених компонентів свідчить про те, що формування письма - складний процес, навчання якого вимагає відповідної готовності дитини до нього. Готовність дитини до опанування писемного мовлення визначають передумови, які можна умовно згрупувати у три групи:

  • перша - стан усного мовлення та окремих його компонентів, серед яких важливого значення набуває фонематичний компонент;

  • друга - психологічна готовність, зокрема таких вищих психічних функцій, як сприймання, пам'яті, уваги, інтелекту;

  • третя - певні види діяльності, зокрема образотворча, конструювання, які мають пропедевтичне значення для формування письма у майбутньому.

Проте основою для формування та розвитку зазначених груп є аналізаторна діяльність. На користь цього твердження слугує аналіз розвитку та формування аналізаторних систем та їхній вплив на формування компонентів, які були занесені до зазначених вище груп у дітей з церебральною патологією


ГОЛОВКО ЛЮДМИЛА ЄВГЕНІВНА - завідувач КЗ "ООПМПК"

Категорія: Cтатті | Додав: pmpk (01.04.2010)
Переглядів: 3862 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2017