Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 29.03.2024, 05:37

ООПМПК

Меню сайту
Категорії розділу
Cтатті [19]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 19
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 »

Керівникам навчальних закладів, педагогам, батькам

01.04.2016 набуває чинності нове Положення про індивідуальне навчання (наказ від 12.01.2016 №8), що розміщено в розділах "Форми навчання. Індивідуальна" та "2015-2016 н.р. Нормативне забезпечення". 

Cтатті | Переглядів: 998 | Author: Положення про індивідуальне навчанн | Додав: Левенятко | Дата: 14.09.2016 | Коментарі (2)

Інклюзивна освіта -перспектива нова,

Хоч різні можливості-рівні права!

Кожна дитина - це цілий світ,

Освіта, повага і рівність для всіх!

Cтатті | Переглядів: 6726 | Author: Інклюзивна освіта | Додав: Левенятко | Дата: 14.09.2016 | Коментарі (0)

Исследования в школе выявили значительное снижение словарного запаса детей или медленное его развитие. Поэтому проблема речевого развития детей начальной школы, особенно в добукварный период обучения, актуальна и требует особого внимания со стороны психологов, учителей и родителей.

Его усвоение требует соответствующей языковой среды. Начавши обучение в школе, такой ученик сначала пытается преодолеть языковые трудности. Однако сделать это своими усилиями он не может.И постепенно его учебные мотивы в этой сфере слабеют на столько, что он практически перестает учиться.И это уже вопрос адаптации ребенка к школе.


происходит перенос знаний, умений и навыков из родного языка. Такой перенос может носить как сознательный (позитивный) так и бессознательный

(негативный) характер.


  1. Давать такие упражнения, где способы переноса знаний из родного языка используются без объяснений;

  2. Изучая другой близкий язык, специально объяснять способы переноса знаний.

Конечно, владея другим языком, очень важно иметь самостоятельное мышление, уметь включаться в работу, определять индивидуальные психологические особенности.Это подтверждается тем, что каждое слово, словосочетание слов, предложений, имеют определенное значение, т.е. выражают определенную мысль.

«Учить кого-нибудь», - писал он – иностранному языку, прежде чем он овладеет родным языком, - это то же самое, если бы задумали учить своего сына ездить верхом на коне раньше, чем он начал ходить».


Далі >>>

Cтатті | Переглядів: 2191 | Author: Михайлова Т.І. | Додав: pmpk | Дата: 18.03.2011 | Коментарі (0)

Необхідно забезпечити кожній дитині, що має відхилення в розвитку, вже з раннього віку доступну і корисну для її розвитку форму інтеграції. Інтегроване виховання і навчання дозволить охопити дітей необхідною корекційно-педагогічною і медико-соціальною допомогою, максимально наблизити її до місця проживання дитини, забезпечити батьків консультативною підтримкою, а також підготувати суспільство до прийняття людини з обмеженими можливостями.

Особливу увагу потрібно приділяти інтеграції дітей раннього віку, яка сприяє досягненню дитиною з обмеженими можливостями рівного або близького по віковій нормі рівня загального і мовного розвитку . Це дозволить їй на ранньому етапі свого розвитку влитися в середу однолітків, що нормально розвиваються і забезпечити їм умови для виховання, навчання і соціальної адаптації.

На жаль, інтеграція можлива за наявності відповідного матеріально-технічного, програмно-методичного і кадрового забезпечення. Тільки сукупність цих умов забезпечить повноцінну, грамотно організовану систему інтегрованого дошкільного виховання і навчання дітей з обмеженими можливостями, тобто дошкільна установа з кадровим, програмно-методичним, матеріально-технічним забезпеченням, що склалося, плюс групи компенсуючого типу. 2/3 вихованці з рівнем психофізичного розвитку відповідно до вікової норми, 1/3 вихованці раннього віку, що не мають виражених первинних відхилень в розвитку, але що відстають від вікової норми.

Така організація учбово-виховного процесу веде до збільшення обхвату дітей, що мають особливі потреби, спеціалізованою корекційно-педагогічною допомогою і робить дошкільну освіту доступнішою.

При організації змішаної групи необхідно передбачити вирішення ряду специфічних завдань:

-здійснення ранньої, повноцінної, соціальної і освітньої інтеграції вихованців з особливостями в розвитку в середу однолітків, що нормально розвиваються, шляхом створення умов для різноманітного спілкування дітей в дошкільній установі;

-надання необхідної корекційно-педагогічної підтримки вихованцям, що не мають виражених первинних відхилень в розвитку, але що відстають від вікової норми;

-навчання батьків педагогічним технологіям співпраці зі своєю дитиною, прийомам і методам його виховання і навчання, надання ним психологічної підтримки.

Освітній процес визначається програмою дошкільної установи і спеціальними корекційними програмами з урахуванням індивідуальних особливостей вихованців (вік, структура порушення, рівня психофізичного розвитку і так далі) На кожну дитину складається індивідуальна програма навчання.

Заняття проводяться підгрупами, малими підгрупами ( 2-3 дитина), індивідуальні заняття. При цьому вихователі проводять заняття з підгрупою дітей за загальноосвітньою програмою для дітей з особливостями развития- вчитель дефектолог. Заняття по фізкультурі і музичні проходять за тією ж схемою. З потреби, дітей з особливостями в розвитку забезпечують індивідуальними заняттями з інструктором по фізкультурі і музичним керівником.

Далі  >>>

Cтатті | Переглядів: 1649 | Author: Орленко Ірина Миколаївна | Додав: pmpk | Дата: 18.03.2011 | Коментарі (0)

Інклюзивна форма навчання - це така форма навчання, яка передбачає навчання дітей з особливими потребами разом зі здоровими дітьми і при створенні певних умов для здійснення повноцінного процесу навчання дозволяє засвоїти програму загальгоосвітньої школи. Звичайно, наше суспільство ще мало підготовлене для якісного інклюзивного навчання. По-перше, за тривалий час розвитку спеціальної педагогіки і створення мережі спеціальних шкіл для дітей з вадами психофізичного розвитку якби виключає із свідомості інші можливості навчання, тим більше, що навчаючись за таких умов традиційна система дуже позитивно себе зарекомендувала і показала значні позитивні результати. Але сьогодення диктує шукати нові можливості навчати дітей з вадами, щоб частково вони не були ізольовані від дітей без відхилень у розвитку. Це дуже непроста задача для суспільства. Надання можливості отримати інклюзивну освіту потребує значних коштів, великої кількості додаткових фахівців, які будуть допомагати вчителю забезпечити якість освіти. Правова база щодо надання освітніх послуг, зокрема, інклюзивної форми навчання, не сформована. Не вирішені фінансові питання, проблеми з приміщеннями та додатковим оснащенням, яке вже є у спеціальних закладах. Суспільство ще не готово у багатьох аспектах надавати широко такі послуги. Не менш важливим є і психологічний аспект підходу до вирішення питання задоволення цієї потреби. Я, як сурдопедагог вважаю, що інклюзивна форма навчання для дітей з вадами слуху повинна мати дуже обміркований і виважений характер. В сучасних умовах, коли впроваджено багато змін у навчальний процес, перехід від традиційного навчання дітей з вадами слуху повинен носити не масовий характер, а як окремі випадки для дітей з індивідуальними особливостями психофізичного розвитку, які не тільки дозволяють організувати інноваційні соціальні послуги, а й передбачити майбутні наслідки. І все це за умов повного матеріального забезпечення та забезпечення дефектологами, перекладачами, тощо. За матеріалами закордонних джерел, де проводились дослідження було виявлено,що при різних ступенях втрати слуху дитина відчуває сильний психосоціальний вплив на свою особистість, який може дуже негативно впливати на психологічну зрілість, характер дитини і на її відношення до оточення. Приведу приклади.

При мінімальній втраті слуху в межах 15 - 25 дб дитина погано сприймає тиху або віддалену мову. При 15 дб втрати учень не сприймає до 10% мовного сигналу. При віддаленні вчителя на відстань більше одного метру і коли у кімнаті шумно, особливо у молодших класах, де превалюють усні методи навчання, розуміння мови і розвиток мовлення ще більше утруднюється. Тому дитина не може усвідомити розмовні тонкощі, що призводить до того, що вона виглядатиме як незграбна, загальмована. При такій незначній втраті слуху втрачається частина швидкоплинного спілкування з ровесниками, що негативно впливає на самовідчуття та соціалізацію. Така дитина швидше втомлюється через потребу у уважнішому слуханні. Ці чинники впливають на її поведінку, яка може мати прояви незрілості.

При втраті слуху від 26 - 40 дб. При 30 дб може втрачатись до 25 - 40% мовного сигналу. Рівень труднощів, що відчуває дитина в школі, залежить від рівня шуму в класній кімнаті, відстані від вчителя і особливостей втрати слуху. Без звукопідсилення дитина зі зниженим слухом 35 - 40 дб втрачає біля 50% змісту розповіді у класі, особливо коли у мовця слабкий голос або він не на лінії зору. Можуть не сприйматися приголосні звуки, особливо, коли наявна втрата високих частот. Звичайно у дитини виникають бар’єри з негативним впливом на самооцінку, якщо її звинувачують у неуважності. Дитина втрачає здатність до вибіркового слухання, збільшуються труднощі у абстрагуванні від оточуючого шуму, що робить навчальне оточення стресовим. Дитина втомлюється більше, ніж однокласники, через потребу у уважному слуханні. В оточенні дітей з приблизно однаковим рівнем слуху рівень шумових подразників з боку ровесників значно нижчий. Діти з вадами слуху не супроводжують свої дії мовленням. Робота сурдопедагогів спрямована на створення мовного режиму у закладі, тобто вони примушують дітей постійно спілкуватися мовою. Через такі особливості загальний мікроклімат і психосоціальний вплив більш комфортний для дитини у спеціальному закладі. Потрібно і враховувати те, що наповнюваність класів у спеціальних закладах для дітей з вадами слуху не перевищує 8 дітей.

При втраті слуху 45 - 55 дб. Розуміння розмовної мови на відстані їм тільки у випадку, коли всі слова і тема добре знайомі. Без звукопідсилення розмір втрати мовного сигналу може бути 50 - 70% при 40 дб і 80 - 100% при 50 дб. Спостерігається затримка або дефектність синтаксису, обмежений словник, неякісна звуковимова і погана якість голосу. Спілкування з однолітками стає суттєво ускладненим і все більше і більше важким. За умови постійного використання слухового апарату і FМ-системи дитина сприймається як менш встигаючий учень. Почуття власної гідності і самооцінка значно знижені.

Далі.... >>>

Cтатті | Переглядів: 7850 | Author: Бушанська Галина Іванівна | Додав: pmpk | Дата: 18.03.2011 | Коментарі (1)

Детская агрессивность- явление нормальное, связанное с психологическими особенностями каждого возраста. И родителям, для того, чтобы агрессивность не стала устойчивой личностной чертой, следует разбираться в этих особенностях. Существует много определений агрессии. Агрессия есть активная форма выражения эмоции гнева. Гнев -одна из основных и важнейших эмоций человека. Агрессии не бывает без эмоции гнева. Одна из первых причин проявления гнева - боль. Боль является врожденным пусковым механизмом гнева и возможного агрессивного поведения. Переживание гнева создает побуждение к действию, а не само действие. А вот будет ли это действие агрессивным, зависит от ряда причин: это и индивидуальные особенности ребенка ( возбудимость нервной системы), и особенности социальной среды ( его ближайшее окружение).

Гнев вызывает и любое ощущение дискомфорта - голод, усталость, стресс, ограничение физической свободы.

Психологическое ограничение, препятствие в достижении цели, кроме того, причиной гнева могут быть определенные эмоциональные состояния, например депрессия. Рассмотренные выше источники гнева относятся к ситуативным, то есть ребенок находиться в конкретной ситуации, которая в силу обозначенных причин становится раздражающей и служит источником гнева и агрессии. Кроме того, гнев может быть вызван воспоминаниями и мыслями о случившейся когда-то ситуации. Это говорит об ассоциативной причине гнева. Но если ребенок может мысленно вызвать в себе гнев, то соответственно так же мысленно может и погасить его, то есть контролировать свое эмоциональное состояние.

Рассмотрим выражение гнева и агрессии подробнее.

Мимическое выражение гнева включает в себя характерные сокращения лобных мышц и бровей, отличаются изменения в области глаз. При интерпретации мимических проявлений следует подходить осторожно к приобретенным выражениям гнева. Дети часто хмурятся, стискивают зубы и смотрят на собеседника в упор, но это может быть привычкой, а не выражением гнева.

Чем взрослее ребенок, тем больше изменения претерпевает врожденное проявление гнева и тем лучше нужно знать индивидуальные особенности ребенка и ситуации, что бы определить, какую эмоцию он переживает.

На поведенческом уровне можно выделить позу, жесты, действия. Общее напряжение тела как бы демонстрирует готовность к нападению. В процессе взросления дети учатся контролировать выражение гнева, и у

них наблюдается одно или несколько характерных проявлений позы гнева. Действия выражения гнева могут быть разнообразными. Наиболее

встречающиеся виды:

Cтатті | Переглядів: 2214 | Author: Щербина В. Б. | Додав: pmpk | Дата: 18.10.2010 | Коментарі (0)

Дошкільне дитинство – великий і відповідальний період життя. У цьому віці відбуваються великі зміни в психічному розвитку дитини. Значно зростає пізнавальна активність: розвивається сприйняття, наочне мислення, з'являються зачатки логічного мислення. Росту пізнавальних можливостей сприяє становлення смислової пам'яті, довільної уваги. Зростає роль мовлення як в пізнанні дитиною навколишнього світу, так і в розвитку спілкування і різних видів дитячої діяльності. У дошкільників з'являється можливість виконування дій за допомогою словесної інструкції, засвоєння знань на основі пояснень, але тільки при опорі на чіткий наочний матеріал.

Основою пізнання для цього віку є чуттєве пізнання – сприйняття та наочне мислення. Саме від того, як сформовано у дитини-дошкільника сприйняття, наочно-дієве і наочно-образне мислення, залежать його пізнавальні можливості, подальший розвиток діяльності, мови та більш високих, логічних форм мислення. В цей віковий період у дітей формуються просторові уявлення, які грають більшу роль в загальному психічному розвитку дитини і слугують основою для оволодіння елементарними операціями рахунку та математичними поняттями.

Важливе якісне придбання дошкільного віку – поява гри як першого і основного виду сумісної діяльності дітей. Наряду з грою в дошкільному дитинстві розвиваються так звані продуктивні види діяльності.

Інтенсивний розвиток всіх психічних функцій та розширення кола практичної діяльності формують у дошкільника пізнавальне ставлення до оточуючої дійсності.

Дошкільний вік характеризується і інтенсивним розвитком особистості дитини. Починається розвиток волі, формується внутрішня оцінка ситуації, вчинків, дій, вдосконалюється увага, закладаються основи морального розвитку особистості.

До кінця дошкільного віку формується готовність до шкільного навчання.

При проведенні обстеження дошкільників слід дотримуватись ряду умов, які забезпечать більш об'єктивну оцінку їх стану:

- свідомість в ході обстеження комфортності, встановлення емоційного контакту;

- пред'явлення завдань з найбільш легкого варіанта для створення ситуації успіху, який викликає бажання подальшої роботи з експериментатором.;

- чергування словесних та наочних методик для передбачення стомлення;

- ігровий характер завдань;

- облік рівня розвитку пізнавальної діяльності.

Психологічне обстеження починається з бесіди з дитиною, яка спрямовано на встановлення емоційного контакту. Під час бесіди виявляються загальний запас знань та уявлень дитини про навколишнє, орієнтування в часі, просторі, емоційні особливості: контактність, інтереси, улюблені ігри та заняття.

 При відборі методик для діагностичного обстеження дітей дошкільного віку необхідно враховувати психологічні вікові новотвори: рівень розвитку перцептивних дій, наочно-образного мислення, провідної діяльності – ігрової, а також типових видів діяльності – конструювання та 

 ........................................ 

Cтатті | Переглядів: 19472 | Author: Соколова Г.Б., Ульянович А.І. | Додав: pmpk | Дата: 02.08.2010 | Коментарі (0)

За останні роки в Україні зросла кількість дітей з різноманітними порушеннями психофізичного розвитку. Серед них,особливо гострою на сьогодні є проблема розвитку особистості розумово відсталих школярів , їх соціалізації та соціальної адаптації у суспільстві.

На сьогодні в спеціальній теорії та практиці повстає питання про те, що рівень розвитку дитини з психофізичними порушеннями залежить не лише від якості корекційно-методичних засобів як таких, а й від стану її внутрішнього особистісного світу, від відкритості чи замкненості до соціального оточення, від тих суперечностей , які призводять до почуття неповноцінності. Результативність корекційно-виховного процесу в спеціальному освітньому закладі багато в чому визначається тим, до якої міри дитина залучена в соціальні відносини, в соціально-емоційну взаємодію, наскільки широкими є її стосунки з людьми ;наскільки успішно вона входить у світ предметів та явищ навколишнього світу, опановує соціальний досвід, оволодіває мовленням, предметними діями, звичками, різними формами поведінки; набуває життєво, соціально, особистісно значущих якостей, навичок і вмінь, здатних забезпечити оптимальний рівень функціонування.

Проблема поведінки завжди привертала до себе увагу педагогів і психологів (Л.С.Виготський, М.С. Пезнер, В.М.Синьов, Л.М. Шипіцина та ін.), оскільки інтелектуальна недостатність суттєво впливає на стан емоційно-вольової сфери дитини, та веде до порушень соціальної поведінки. Проте й досі нез’ясованими залишаються механізми та педагогічні умови формування соціальної поведінки розумово відсталих школярів , потребують визначення об’єкти педагогічного впливу на аномальну особистість у процесі виховання........



Cтатті | Переглядів: 4008 | Author: Щербина Валентина Борисівна | Додав: pmpk | Дата: 24.06.2010 | Коментарі (0)

В Украiнi все бiльш актуальною стае проблема дитячих неврозiв. Батьки, вихователі все частіше скаржаться на дитячу знервованість. Що ж насправді їх бентежить? Що ж мають на увазі дорослі під цим поняттям? Звичайно, в поняття дитячої знервованості дорослі включають й звичайну педагогічну занедбаність, й непатологічні, хоча і різко виражені особливості характеру, й самі різні нервово-психічні захворювання.

Насправді, нервова дитина лише та, у якої спостерігаються невротичні стани або неврози.

Розглянемо неврози як форми розладів, що переважно зачіпають вищу нервову діяльність. Вони включають й неврастенію, й істерію, й психастенію, й невроз нав'язливих станів, невроз страху, вегетативний невроз.

Клінічна картина неврозів багатообразна, основними симптомами можна назвати підвищену збудливість, емоційну нестриманість (спалах гніву, роздратування), або навпроти, млявість, апатія, недовірливість, підвищена стомлюваність, безсоння, пригнічений настрій, нав'язливі думки та дії.

Однією з головних причин невроза є непомірна напруга нервової системи, перевтома. Частіше неврози розвиваються на фоні важкої інфекції або ж хронічного захворювання внутрішніх органів.

Велику роль у розвитку неврозу грають різні психотравмуючі чинники: неблагополуччя в сім'ї, важка хвороба близьких, непорозуміння та грубість з боку оточуючих.

Дозрівання нервової системи дитини протікає не рівномірно. Періоди повільного поступального розвитку розмежовуються більш менш різкими «скачками», для яких характерні значні зміни в поведінці дитини- як результат певної перебудови, що відбувається в організмі.Особлива інтенсивність цих змін властива трьом віковим періодам: 3-5 років, 6-9 років і 11,5-15 років. Ці періоди називають критичними. Розглянемо функціонування нервової системи з урахуванням особливостей дитячого віку.

Робота головного мозку є складним співвідношенням двох нервових процесів - збудження та гальмування. Здібність до найбільш ефективного використання гальмування виникає у дитини не відразу. Вона удосконалюється в перебігу життя та постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Оволодіння процесами гальмування у дітей відбувається поволі й тому, впродовж всього дошкільного віку, процеси збудження превалюють над процесами гальмування.

Коли дитина приходить у дитячий садок, вона починає освоювати різні форми поведінки в колективі. Дитячу безпосередність змінюють загальноприйняті уявлення про те, що оточує, розуміння дисципліни, дотримання дистанції. У дошкільному віці процеси гальмування стають міцнішими, разом з переважаючою роллю збудження, зростає уміння управляти активним гальмуванням.

Дитячий садок-новий етап у житті дитини, й ступінь підготовленості до нього у кожного різна. Одні легко та швидко освоюються в новій обстановці, процес адаптації проходить безболісно. Інші сприймають зміни, які наступили в їх житті хворобливо, загострено. Це відбувається з малюками, нервово-психічна сфера яких дуже ранима. Вимоги для дитини виявляються надсильним подразником. Ось тут-то й можливе виникнення зриву. Рівень навантажень на психіку збільшується з роками та в будь-якому віці несприятливі обставини можуть сконцентруватися до такого ступеня, що у людини виникає невротична реакція.

З усіх неврозів, в дитячому віці найчастіше зустрічаються неврастенія, істерія, невроз нав'язливих станів.

Неврастенія – хвороба, що виявляється головним чином у різкій збудливості, та разом з цим швидкій нервовій виснаженості. Розвитку захворювання сприяє виснаження нервової системи, яке наступає у результаті перенесених інфекцій (скарлатина, кір, свинка, кашлюк, та інші), удару голови, тривалого перенапруження, дії зовнішніх психотравмуючих чинників, різноманітних перевантажень на головний мозок..........

Cтатті | Переглядів: 7462 | Додав: pmpk | Дата: 21.04.2010 | Коментарі (0)

1-10 11-19
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024