Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 13.06.2024, 07:45

ООПМПК

Меню сайту
Категорії розділу
Cтатті [19]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 19
Показано матеріалів: 11-19
Сторінки: « 1 2

Писемне мовлення є складним і важливим психологічним процесом і, як будь-який важливий вид вищої психічної діяльності, писемне мовлення формується поетапно та передбачає наявність у дитини готовності (психологічної та фізіологічної) до оволодіння ним. Питання визначення передумов та дослідження стану їхньої сформованості в дітей із особливими потребами, зокрема в дітей із церебральною патологією, - важливе питання сучасної освіти, яке потребує поглибленого дослідження. Для цього є такі групи передумов:

  • достатній рівень сформованості усного мовлення, довільне володіння ним;

  • сформованість чи збереженість різних видів сприймання, відчуття, знань та їх взаємодія;

  • сформованість рухомої сфери;

  • формування у дітей абстрактних способів діяльності;

  • сформованість загальної поведінки, саморегуляція її та контроль за діями, намірами, мотивами.

Дослідження вчених, зокрема Л. С. Виготського, О. Р. Лурії, Р. Є. Левіної, Є. Ф. Соботович указують на те, що психологічна сфера дитини формується у двох напрямках: когнітивному та мовленнєвому. Таким чином, дитина накопичує чуттєвий досвід у безпосередньому спілкуванні з оточуючим світом, який у подальшому «переробляється» під впливом психологічних процесів та опосередковується мовленням, що є накопиченням первинного досвіду. Важливою функцією, яка забезпечує чуттєву сторону пізнання дитини, є сприймання та його види. Робота останнього забезпечується функціонуванням певних аналізаторних систем. Аналізаторні системи людини - це складні утворення, які мають багаторівневу анатомічну будову та, відповідно, певну ієрархічну функціональність. Основна їхня функція сприйняття сигналів з оточуючого світу, їх аналіз та вироблення відповідної реакції. Упродовж усього періоду функціонування, особливо в молодшому дитячому віці, зазначені системи є основним органічним підґрунтям для формування та розвитку пізнавальної сфери. Визначають такі аналізаторні системи: зорову, акустичну, кінестетичну, нюхову. Для формування навичок письма важливого значення набуває формування, розвиток та узгоджена діяльність зорового, кінестетичного та акустичного аналізаторів. Слід детальніше охарактеризувати аналізаторні системи, діяльність яких набуває важливого значення для формування писемних навичок. Кінестетична чутливість філогенетично є одним із давніх утворень. Це комплексне поняття, що об'єднує кілька видів чутливості, які розподіляються на дві категорії: чутливість, що пов'язана з рецепторами шкіри, та чутливість, що пов'язана з рецепторами в м'язах, суглобах, сухожиллях. Для формування процесу письма в майбутньому кінестетичний аналізатор має важливе значення, оскільки він впливає на формування рухомої сфери, а для письма забезпечуватиме реалізацію графомоторної програми.

Звукову сторону сприймання забезпечує акустичний аналізатор. Слухова система є також однією з давніх систем1 функціонування якої засноване на переробці механічних коливань у нервові імпульси через вплив на нервові закінчення клітин, які знаходяться у середньому вусі. Порушений розвиток слухового аналізатора спричиняє спотворене сприйняття зверненої мови, відчуття якої у дитини розвивається вже на ранніх етапах формування мовленнєвої діяльності......




Cтатті | Переглядів: 4908 | Додав: pmpk | Дата: 01.04.2010 | Коментарі (0)



Дитину постійно критикують, 
вона вчиться ненавидіти; 
Дитину висміюють, 
вона стає замкнутою; 
Дитину хвалять, 
вона навчається бути вдячною; 
Дитину підтримують, 
вона вчиться цінувати себе; 
Дитина росте в закидах, 
вона вчиться жити з почуттям провини; 
Дитина росте в терпимості, 
вона вчиться розуміти інших; 
Дитина росте в чесності, 
вона навчається бути справедливою; 
Дитина росте в безпеці, 
вона навчається вірити в людей; 
Дитина живе у ворожнечі, 

вона вчиться бути агресивною;

Дитина живе в розумінні та дружелюбності,

вона навчається знаходити любов у цьому світі.

за книгою Н.А. Шевердіна та Л.Л. Сушинська


Cтатті | Переглядів: 1108 | Додав: pmpk | Дата: 04.02.2010 | Коментарі (1)

Нейропсихологічні методи в даний час успішно застосовуються для діагностики і корекції труднощів у навчанні. На наш погляд, ці методи можуть бути продуктивні й у роботі з дітьми із системною мовленнєвою патологією, а також з дітьми, що мають затримку психічного розвитку. Картина порушень у таких дітей неоднорідна і не вичерпується мовленнєвими симптомами. У більшості з них відзначається несформованність і інших вищих психічних функцій. Комплексне нейропсихологічне обстеження, що охоплює як мовленнєві, так і немовленнєві можливості дитини, дозволяє провести якісну функціональну діагностику і розробити стратегію ефективної корекційної роботи.
 Перевага нейропсихологічного діагностування полягає в тім, що представляється можливим проаналізувати особливості виконання завдань на двох рівнях: логопедичному і нейропсихологічноому. У першому – через систему основних оцінок, визначення загального рівня успішності, креслення мовленнєвого профілю і констатацію рівня сформованості різних сторін мовлення. У другому – заглибленому рівні аналізу, що дає можливість не тільки виявити недостатність тих або інших компонентів мовленнєвої системи, але і наблизитися до розуміння якісної специфіки цієї недостатності і лежачих у її основі психологічних механізмів.
Такий прийом аналізу даних ґрунтується на теоретичних положеннях, розроблених О.Р. Лурія, Р. Якобсоном, Т.В. Ахутіной.
У лінгвістиці існує два види зв'язків язикових елементів: синтагматичні - з'єднуючи наступні друг за другом елементи мовлення, тобто забезпечуючи злитість і цілісність висловлення, і парадигматичні – обумовлені включенням елементів у систему протиставлень або ієрархічних кодів. Парадигматичний принцип діє на різних рівнях: у системи таких протиставлень входять артикулеми, фонеми, морфеми, лексеми.
Кожному видові мовних зв'язків відповідають свої мовленнєві операції. Так, синтагматичним зв'язкам відповідають операції комбінування елементів у послідовні сукцесивні комплекси. Сюди відносяться створення внутрішньомовного задуму, граматичне структурування і складання послогової кінетичної схеми висловлення. Парадигматичним зв'язкам відповідають операції вибору мовних одиниць, зв'язаних відношенням подібності й утворююче симультанне ціле. У процесі породження мовлення ці операції конкретизують схему висловлення за допомогою вибору потрібних слів, звуків, артикулем.
Питання про психофізіологічну природу цих складового мовленнєвого процесу був детально проаналізований А.Р. Лурія. Він показав, що ці операції здійснюються двома системами головного мозку, що мають свою функціональну і структурну специфіку. Одна з них знаходиться в передніх (премоторних і лобових) відділах кори головного мозку і зв'язана з організацією рухових процесів, їх нормальним і плавним протіканням у часі і відповідністю цих функцій вихідним програмам. Ці відділи мозку відповідають за предикативно побудоване, зв'язне мовленнєве висловлення, тобто за синтагматичну організацію мовлення.
Інша система розташована в задніх (тім'яно-височно-потиличних) відділах і забезпечує функцію прийому, переробки і збереження інформації, а також створює основу для кодування цієї інформації в парадигматичні (фонематичні, лексико-семантичні, логіко-граматичні) системи мовлення.
Розлад операцій комбінування викликає порушення переважно експресивного мовлення. Труднощі вибору мовних одиниць негативно позначаються як на імпресивному, так і на експресивному мовленні.
З метою більш точної кваліфікації мовленнєвого порушення корисно визначити, які мовні операції не сформовані у дитини в більшому ступені, і тим самим з'ясувати, про функціональну слабість яких (передніх або задніх) відділів мозку це свідчить.
Логопедичний і нейропсихологічний рівні аналізу результатів у сукупності дають повне представлення про картину мовленнєвого порушення і, що особливо важливо, дозволяють виробити стратегію спрямованої корекційної роботи, що передбачає співробітництво логопеда і психолога.  
 

СОКОЛОВА А.Б. - психолог-консультант з питань інтелектуального розвитку

Cтатті | Переглядів: 6096 | Додав: pmpk | Дата: 26.01.2010 | Коментарі (0)

Моторика относится к высшим психическим функциям. У детей с ЗПР наблюдаются отклонения в развитии двигательной сферы: нарушение произвольной регуляции движений, недостаточная координированность и четкость непроизвольных движений, трудности переключения и автоматизации. Наиболее страдает у детей данной категории моторика кистей и пальцев рук. Отклонения в развитии моторной сферы у детей с ЗПР создают определенные трудности в учебной деятельности, особенно неблагоприятно влияют на овладение навыками письма, рисования, ручного труда.

Несовершенство функций двигательной сферы, степень развития ручной ловкости у детей старшего дошкольного возраста можно определить по числу бросков мяча диаметром 10 см в стену с расстояния 1 м. Если в течение 30 с ребенок бросил мяч более 20 раз, координация его рук хорошая, от 20 до 15 - удовлетворительная, менее 15 раз - плохая. Используют и другие приемы.
Поочередное прикосновение кончиком большого пальца к кончикам других пальцев той же руки, начиная с мизинца: предложить c наибольшей скоростью прикасаться по очереди кончиком большого пальца к кончикам пальцев 4-, 3-, 2-го той же руки, потом проделать это же в обратном порядке - 2-, 3-, 4-й в течение 5 с.
Одновременное чередование кулака и ладони.
Отстукивание ритма 1-11-1-11.
Лабиринт: по сигналу провести непрерывную линию до выхода из лабиринта.
Удерживание в течение 10 с положения на корточках с горизонтально вытянутыми руками.
Стояние с закрытыми глазами в течение 10 с попеременно на правой и левой ноге.
При максимальном прыжке вверх ударить в ладони не менее трех раз.
1. Упражнения на развитие и совершенствование статической координации движений.
«Деревья» - поднять обе руки ладонями к себе, широко расставить пальцы (локти опираются на стол).
«Стол» - правую руку сжать в кулак, на нее сверху положить горизонтально левую руку.
«Гнездо» - пальцы обеих рук слегка согнуть и приложить одни к другим, большие пальцы убрать внутрь ладоней.
«Дом», «Крыша», «Башня» - держа пальцы вверх, соединить кончики пальцев левой и правой руки.
«Магазин» - руки в том же положении, что и в предыдущем упражнении, только указательные пальцы расположить в горизонтальном положении перед «крышей».
«Коза» - вытянуть указательный палец и мизинец, остальные пальцы прижать к ладони. Сначала упражнение выполнять правой, затем левой рукой, потом обеими руками вместе.
«Кошка» - пальцы в том же положении, что и в предыдущем упражнении, только указательный палец и мизинец слегка согнуты.
«Очки» - образовать два кружка из указательного и большого пальцев обеих рук, соединить их.
«Зайчик» - вытянуть вверх указательный и средний пальцы, а кончики безымянного и мизинцев соединить с кончиком большого пальца. Упражнение выполнять сначала правой, потом левой рукой, затем обеими руками.
2. Упражнения на развитие и совершенствование динамической координации движений.
«Звонок» - на столе перед ребенком настольный звонок - кнопка или ее рисунок. Дети сначала выборочно любым пальцем нажимают кнопку. Затем последовательно от большого к мизинцу, слева направо и наоборот.
«Пальчики здороваются» - кончики пальцев одной руки прикасаются к кончикам пальцев другой.
«Оса» - выпрямить указательный палец правой руки и вращать им в разных направлениях. Затем поменять руку.
«Человечек» - указательный и средний пальцы бегают по столу.
«Птички летят» - пальцами обеих рук, поднятых над столом тыльной стороной кверху, производить движения «вверх-вниз» - птички летят, машут крыльями.
«Игра на пианино» - имитация игры на пианино. Можно имитировать игру на других музыкальных инструментах («Веселый оркестр»).
«Катаем лодочку» - пальцы обеих рук сложены вместе, плавные движения кистей рук в горизонтальном положении.
«Курочка пьет воду» - локти опираются на стол, пальцы сложены в виде клюва, ритмичные наклоны рук вперед с подключением кистевого замаха.
«Веселые маляры» — движения «кистью» влево-вправо, вверх-вниз.
«Погладим котенка» - плавные движения рукой, имитирующие поглаживание.
3. Упражнения на ритмическую организацию движений, переклю-чаемость.
Они способствуют совершенствованию слухозрительных анализаторов. Данные упражнения дети выполняют по образцу (схеме), слуховому восприятию, после показа.
«Ладонь - кулак» - кисть руки спускается на стол ладонью вниз, затем сжимается в кулак. (Упражнения выплняются сначала одной рукой, потом другой затем обеими руками вместе)
«Ладонь - кулак - ребро»- кисть руки спускается на стол ладонью вниз, затем сжимается в кулак, потом разжимается и ставится ребром.
«Оса - кольцо» «Зайчик - кольцо» - переходы из одной статической позы в другую.
«Отстукивание» - карандашом, ручкой, деревянной палочкой воспроизводится определенный ритмический рисунок, образец которого дает психолог.
«Азбука Морзе» - образец дается на доске из черточек (/) и точек (∙), где // - «медленные» (с паузой), •• - быстрые постукивания
4.Упражнения с предметами.
«Мозаика» - выкладывание рисунков из разных геометрических фигур по образцу, словесной инструкции, самостоятельно, по памяти. Рисунки могут быть одноцветными, разноцветными.
«Работа с бусами» - психолог раскладывает бусины разного размера формы, цвета. Детям предлагается, например, составить бусы, где чередуются бусинки большие и маленькие, круглые и овальные, разные по цвету.
При выполнении этих заданий важно продеть нитку в отверстие бусинки, удержать в памяти инструкцию, чередования по цвету, форме, величине.
Упражнения «Шнуровка», «Застегивание и расстегивание пуговиц», «Перебор крупы», «Составление контуров предметов из палочек: по образцу, по памяти, словесной инструкции».
5. Графические работы.
Выполняются в тетрадях, альбомах, на отдельных листах и зак­лючаются в:
- обводке контуров, лекал;
- воспроизведении изображения с помощью опорных точек;
- штриховке в разных направлениях;
- дорисовывании недостающих деталей у цветов, предметов, фигур;
-раскрашивании картинок;
-соединении точек, нанесенных на листе бумаги.

...............

Cтатті | Переглядів: 8801 | Додав: pmpk | Дата: 11.01.2010 | Коментарі (0)

Ріст і розвиток дитини залежить від генетичної програми онтогенезу, реалізованої в конкретних умовах навколишнього середовища. Різноманітні фактори навколишнього середовища, передусім харчування, екопатогенні та інші негативні впливи на організм, який росте, можуть внести зміни в програму індивідуального розвитку дитини.
 Організм дитини багато в чому відмінний від організму дорослого. Процеси росту та розвитку дитини протікають нерівномірно, хвилеподібно, скачками і підчиняються закономірностям, які належать різним віковим періодам.
 Таким чином, межами деяких періодів дитинства є вікові кризи, знаючи про них, можна уникнути багатьох неприємних моментів і допомогти дитині перейти легше в новий період розвитку.
  Криза 3 років — межа між раннім і дошкільним віком, один з найбільш важких моментів в житті дитини. Це руйнування, перегляд старих систем соціальних відносин, криза виділення свого «я».
Якщо нові відносини з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають власне кризові явища у відносинах з дорослими (і ніколи з однолітками). Виділяють 7 симптомів кризи трьох років: негативізм, упертість, норовистість, свавілля, протест-бунт, знецінення, деспотизм. Криза носить характер бунту проти вихователя. У кризі трьох років відбувається те, що називається роздвоєння: можуть виникати конфлікти, дитина може лаяти матір, іграшки, ламати їх від злості. Відбуваються зміни в афектно-вольовій сфері, що указує на вікову самостійність і активність дитини. Разом узяті симптоми справляють враження емансипації дитини: раніше дорослі «водили її за руку», а зараз у неї з'явилася тенденція «ходити самостійно». Дитина вступає в цілий ряд зовнішніх і внутрішніх конфліктів, що виявляється невротичними реакціями, може бути навіть енурез, нічні страхи, неспокійний сон, заїкання, крайнє загострення негативізму, упертість.  
Негативізм—негативна реакція не на саму дію, яку дитина відмовляється виконувати, а на вимогу або прохання дорослого. Головний мотив дії — зробити навпаки, міняється мотивація поведінки дитини. У три роки вона вперше стає здатна поступати всупереч своєму безпосередньому бажанню. Поведінка дитини визначається не бажанням, а відносинами з іншими, з дорослою людиною.
Упертість — це реакція дитини, яка наполягає на щось не тому, що їй це дуже хочеться , а тому, що вона сама про це сказала дорослому і вимагає, щоб на її думку звернули увагу.
Норовистість направлена не проти конкретного дорослого, а проти всієї системи відносин, що склалася в ранньому дитинстві, проти прийнятих в сім'ї норм виховання. Дитина хоче все робити і вирішувати сама. Під час криз гіпертрофована тенденція до самостійності приводить до свавілля, вона часто неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими. У деяких дітей конфлікти з батьками стають регулярними, вони як би постійно знаходяться у стані війни з дорослими. В цих випадках говорять про протест-бунт. У сім'ї з єдиною дитиною може з'явитися деспотизм. Якщо в сім'ї декілька дітей, то можуть виникнути ревнощі.
Знецінення виявляється в тому, що дитина може почати лаятися (знецінюються старі правила поведінки), відкинути і навіть зламати улюблену іграшку, запропоновану не вчасно. У дитини змінюється відношення до інших людей і до самої себе. Психологічно вона відділяється від близьких дорослих. Криза трьох років пов'язана з усвідомленням себе як активного суб'єкта в світі предметів, дитина вперше може поступати всупереч своїм бажанням. З кризи трьох років дитина виходить з бажанням діяти автономно і з системою самооцінки. Головне джерело наочної діяльності дитини — дорослий. Схвалення і похвала дорослого породжують відчуття гордості і власної гідності. Становлення такої системи «я», де точкою відліку є досягнення, оцінені оточуючими, знаменує собою перехід до дошкільного дитинства.
У дошкільному віці нервово-психічний розвиток визначають по розвитку мови, ігровій діяльності (становлення ролевих ігор), окремим складовим інтелекту. Нормативи для оцінки відповідності віку психічного розвитку дітей і підлітків містяться в збірках морфофункціональних констант дитячого організму і підручниках по пропедевтиці дитячих хвороб.
Основними методами контролю нервово-психологічного розвитку є спостереження за дитиною в звичних для неї умовах, досвід батьків і вихователів.
Вік 5-7 років — це час підготовки до школи, виховання самостійності, незалежності від дорослого, зміна його самосвідомості, коли дитина вчиться брати на себе відповідальність за різні сфери свого життя. Зміна самосвідомості приводить до переоцінки цінностей. З'являється узагальнення переживань — це період народження соціального «я» дитини, коли втрачається дитяча безпосередність і виникає нове внутрішнє життя, осмислене орієнтування у власних переживаннях. Завдяки цьому у дитини з'являються деякі особливості, що характеризують кризу семи років: вона починає вередувати, в поведінці з'являється вертлявість, суперечливість, клоунада (будує з себе блазня), тобто немотивована поведінка (химерна, штучна, манерна, натягнута). При цьому у дитини виникають нові відносини до себе, логіка відчуттів, осмислене орієнтування у власних переживаннях. Батьки перестають бути єдиним безумовним авторитетом дитини, з'являється вчитель — «чужий дорослий», також наділений незаперечною владою.
Дитина вперше стикається з системою жорстких культурних вимог, що пред'являються вчителем, стає об'єктом оцінки. Провідна діяльність дитини в цей період — учбова. У дитини цього віку інтелект грає провідну роль, набуває яскраво виражений пізнавальний характер, вона підпорядкована завданню навчатися, зберігати інформаційний матеріал, йде інтенсивне формування прийомів запам'ятовування. Відбувається швидкий розвиток вольових процесів.
Перехід в шкільний вік означає певний етап дорослішання, і щоб виховати «сильну особу», батьки строгі і неухильні у всьому, що стосується навчання і дисципліни. В цей час потрібно віднестися до дитини з великою увагою. При спостереженні порушень сну, денної поведінки і тому подібне обов'язково звертатися до дитячого психолога. Слід пам'ятати, що дисгармонія психічного розвитку може служити причиною розвитку або загострення перебігу багатьох соматичних захворювань.
Вказані зовнішні особливості поведінки семирічної дитини так само, як і схильність до капризів, афектних реакцій, конфліктів, починають зникати, коли дитина виходить з кризи і вступає в новий вік — підлітковий.
Підлітковий вік ділиться на власне підлітковий (11—14 років) і юнацтво (14—18 років).
11—14 років — критичний вік, коли, з одного боку, дитина починає усвідомлювати, що віна вже «доросла», а з іншого — психічно ще не готова до цього. Саме це є причиною частих сутичок з батьками, упертості, прагнення суперечити. Дуже часто підліток здійснює несвідомі і безвідповідальні вчинки, порушує заборони тільки ради того, щоб «порушити межі», не приймаючи на себе відповідальність за наслідки.
Прагнення підлітка до незалежності зазвичай стикається в сім'ї з тим, що батьки відносяться до нього ще як до «дитини». В цьому випадку «відчуття дорослості» підлітка вступає в суперечність з поглядом батьків. У цьому віці дитина починає вибудовувати власний світогляд і плани на майбутнє життя, роблячи конкретні кроки.
Допомога у вибудовуванні системи мотивацій в цей час може мати вирішальне значення. Чи стане підліток цілеспрямованою і гармонійною особою або буде роздавлений нескінченною боротьбою з тими, що оточують і самим собою, залежить не тільки від нього, але і від тієї взаємодії, яку виберуть його батьки. Спілкування з однолітками є провідною діяльністю в цьому віці; освоюються норми соціальної поведінки, мораль і закони.
Основне нововведення цього віку — усвідомлення себе як частини суспільства. Це сприяє контролю і управлінню поведінки, глибшому розумінню інших людей, створює умови для подальшого особистісного розвитку, є необхідним ступенем до самовизначення, розуміння свого місця в світі.
Підлітковий вік іноді називають тривалою кризою. У підлітковому віці емоційний фон стає нерівним, нестабільним. Емоційна нестабільність підсилює сексуальне збудження, супроводжує процес статевого дозрівання. Статева ідентифікація досягає нового, більш високого рівня. Завдяки бурхливому зростанню і перебудові організму в підлітковому віці різко підвищується інтерес до своєї зовнішності. Формується новий образ фізичного «я». Через його гіпертрофованої значущості дитина гостро переживає всі вади зовнішності, дійсні і уявні. З'являється відчуття дорослості — відчуття себе дорослою людиною, центральне нововведення молодшого підліткового віку. Виникає пристрасне бажання якщо не бути, то хоч би здаватися або вважатися дорослим. Відстоюючи свої нові права, підліток захищає багато сфер свого життя від контролю батьків і часто йде на конфлікти з ними. Окрім прагнення до емансипації, підліткові властива сильна потреба в спілкуванні з однолітками.
У всіх випадках кризові періоди виникають під час кардинальних психологічних змін і змін провідної діяльності. Практично всі вікові кризи супроводжуються примхливістю, некерованістю і упертістю дитини, його загальною емоційною нестійкістю. Дитина чинить опір всьому, що виходить від дорослого, його часто мучать денні і нічні страхи, які можуть привести навіть до психосоматичних розладів, які повинні враховуватися дорослими (батьками, вчителями, вихователями).
Таким чином, вивчення і оцінка психічного і фізичного розвитку дитини можуть допомогти в ранній діагностиці, лікуванні і профілактиці захворювань у дітей і підлітків.
Cтатті | Переглядів: 6302 | Додав: pmpk | Дата: 11.01.2010 | Коментарі (0)


Зачастую родители, приходя на прием к психиатру, не знают, чем занимаются детские психиатры. Родители могут недооценивать необходимость такой консультации. И тем не менее она очень важна для всех детей, имеющих ранние органические повреждения головного мозга.
Все ранние органические повреждения головного мозга имеют последствия, а каждое последствие — свой прогноз на будущее.

Ранние органические поражения головного мозга у детей могут возникнуть до родов, в период родов и после родов. Что может их вызвать? Кислородная недостаточность, нарушение обмена веществ, инфекционные заболевания — краснуха, токсоплазмоз и как следствие энцефалит, менингит, травма головного мозга в период родов с кровоизлияниями, хромосомно-генетические болезни (Дауна или фенилкетонурия, болезнь Феллинга), гормо¬нальные нарушения (кретинизм), новообразования (опухоли), поражения вследствие радиоактивного излучения и другие факторы. Какими могут быть последствия?
Прежде всего это олигофрения (синонимы: слабоумие, психическое недоразвитие, умственная отсталость, снижение интеллекта). Она бывает трех степеней:
1) дебильность (это самая легкая форма, ребенок обычно учится во вспомогательной школе);
2) имбецилыность (форма средней тяжести: больные не
способны учиться в школе, но им можно привить элементарные трудовые навыки, и в первую очередь навыки ухода за собой);
 идиотия (самая тяжелая форма: больных нельзя обучить даже простейшим навыкам, они нуждаются в уходе).
Кроме олигофрении, могут быть и другие последствия Органических поражений головного мозга: 
- церебральные нарушения движений (парезы, атетоз); 
- церебральные судороги (эпилепсия); 
- поражения органов чувств — зрения, слуха; 
- изменения в поведении;
- сочетание вышеописанных последствий повреждений головного мозга.
Большинство детей с последствиями раннего органического повреждения мозга могут посещать школу, однако возможности у всех, конечно, разные. Примерно треть детей может осилить программу общеобразовательной школы. Еще одна треть — умственно отсталые дети, которые обучаются в специализированной вспомогательной школе или интернате и не получают аттестата о среднем образовании. И, наконец, треть детей не способны учиться в школе или пребывать в интернате — это так называемые инвалиды от рождения. В нашей стране, к сожалению, пока нет интернатов для таких особо тяжелых больных, и они находятся на попечении родных и близких.
Причиной наиболее тяжелого состояния может быть Сочетанная патология. Инвалидность таких детей устанавливает специальная комиссия после тщательного медицинского обследования.
Лечение ребенка и прогноз
Лечебные и реабилитационные мероприятия должны быть направлены на развитие сохранных областей деятельности ребенка, на то, чтобы активизировать и побудить его К компенсации нарушенных функций и к адаптации в социальной среде. Помочь в этом могут специальные педагоги - дефектологи, педагоги по развитию. Эти мероприятия зачастую могут длиться многие годы.
При реабилитации и адаптации периодически следует посещать и детского психиатра, который будет корректировать план лечебно-реабилитационных мероприятий.
В возрасте 5-6 лет устанавливается окончательный индивидуальный прогноз развития ребенка в процессе диспансерного наблюдения.
При тяжелых поражениях головного мозга основным принципом остается осторожность при постановке заключения в детском и дошкольном возрасте в отношении прогноза развития и особенно возможностей обучения ребенка.
Наиболее частые ошибки родителей
Если при определении возможных причин повреждения головного мозга речь идет не о наследственных болезнях, то в мыслях родителей зачастую срабатывает механизм, который можно выразить так: несчастье переносится легче, если можно на кого-то свалить вину. Дорогие родители, не нужно искать чью-то вину в том, что ваш ребенок болен, — нужно стараться как можно эффективнее помочь ему. И чем быстрее вы осознаете и признаете тот факт, что ваш ребенок нуждается в специализированной помощи, тем эффективнее окажется такая помощь.
Часто родители детей с поражением двигательной сферы (ДЦП) не уделяют должного внимания развитию и коррекции психических функций ребенка, полагая, что важнее развить его двигательные функции. Это неправильно: развитие психических функций очень важно для социальной адаптации детей, больных ДЦП.
Бывают и такие случаи, когда родители полностью отказываются от лечения ребенка, полагая эти усилия напрасными. Но как бы ни было вам тяжело, преждевременный отказ от педагогического воздействия па детей с нарушениями умственного развития недопустим!
Итак, подытожим: почему важна консультация детского психиатра? Некоторые повреждения головного мозга, особенно легкие, не поддаются раннему выявлению. Их последствия и отсутствие соответствующей коррекции станут заметны через годы, часто после начала учебы в школе. Если же консультация детского психиатра будет проведена в раннем возрасте, повышаются шансы своевременного выявления скрытых нарушений и их коррекции.


Автор: Лариса Владимировна  СОСНОВИКОВА, психиатр

Cтатті | Переглядів: 34086 | Додав: pmpk | Дата: 03.12.2009 | Коментарі (8)


1. Потрібно припинити себе обманювати і визнати, що ваша дитина наркозалежна. Сім’я повинна об’єднатися в боротьбі з цією проблемою не дивлячись ні на які розбіжності. Потрібно налаштуватися на довгий і важкий шлях допомоги дитині в боротьбі за життя.
2. До того, як почати допомагати підлітку, потрібно отримати якомога більше достовірної інформації по проблемі.
3. Перш ніж рятувати дитину, необхідно оцінити свій особистий стан і якщо необхідно – покращити його. Як тільки ви помітили негативні зміни вашого стану, звертайтесь до психолога, психотерапевта або в спільноту «Матерів наркозалежних». 
4. Нерідко в своїй поведінці батьки уподібнюються своїй дитині, відірваної від реальності. Потрібно обрати реалістичний погляд на проблему, без ілюзій та міфів. Важливо розділити ваші проблеми і проблему дитини.
5. Перш ніж почати серйозну розмову з вашою дитиною, добре підготуйтесь. Намагайтесь перш за все зрозуміти причини і ступінь захопленості дитини у вживанні наркотичних речовин. Однією з причин вживання наркотиків слугує неуважне і байдуже відношення батьків до проблеми своєї дитини, скандали і конфлікти у родині. Намагайтесь своєю любов’ю і увагою пояснити свою тверду позицію.
6. Будьте готові зустріти опір вашої дитини. Будьте готові, що вона перестане вживати один наркотик, а таємно від вас буде вживати інший.
7. Дійте сумісно.
8. Подумайте, що можна змінити в умовах життя дитини та сім’ї.
9. Демонструйте тверду позицію непогодження зі способом життя його друзів-наркоманів.
10. Не соромтеся звертатись за допомогою до спеціалістів (лікарям-наркологам).
11. Пам’ятайте: чим раніше ви звернетесь за допомогою, тим більше шансів, що допомога буде ефективною.
12. Позбавтесь непродуктивного відчуття провини за вчинки вашої дитини.
13. Ставте перед дитиною конкретні завдання на короткі проміжки часу.
14. Не допомагайте підлітку підтримувати його залежність.
15. Відношення з наркозалежними необхідно будувати на твердих правилах.
16. Підтримуйте будь-які позитивні проявлення. Висловлюйте віру в його здібності. Необхідно обрати свій стиль боротьби з залежністю.


Cтатті | Переглядів: 1425 | Додав: pmpk | Дата: 17.11.2009 | Коментарі (1)


 Основною помилкою батьків, яких турбує ця проблема, є неадекватне з'ясування питання про те, чи приймає їх дитина наркотичні засоби. Потрібно пам'ятати про презумпції невинності і про гідність підлітка, а не проектувати свої батьківські страхи на нього, а у страху, як кажуть, очі великі.

Перш за все, хочемо Вас попередити, що всі Ваші підозри по відношенню сина або доньки повинні виказуватись Вами тактично та розумно. Ви повинні все зважити, обговорити всією родиною і тільки у випадку, якщо не якийсь один, а практично всі ознаки зміненої поведінки з’явились у характері Вашої дитини, Ви можете висловити в слух свої підозри підлітку.

 Які ж ці ознаки?
 
 Він (вона) почав часто зникати з дому. Причому, ці зникнення або просто нічим не мотивуються, або мотивуються за допомогою беззмістовних відмовок. Ваша спроба пояснити, що ви хвилюєтесь і розпитати про те, де ж все-таки знаходився ваша дитина, викликає злість і спалах роздратування. 
 Він (вона) почав дуже часто брехати. Причому, ця брехня стала своєрідною. Молодий чоловік бреше з будь-якого приводу, не тільки з приводу своєї відсутності вдома, але й з приводу справ на роботі, в школі, інституті і т.д. Причому, бреше він якось ліниво. Версії обманів або абсолютно примітивні та образні, або навпаки, занадто вітіюваті та незрозумілі. Ваша дитина перестала витрачати зусилля на те, щоб брехня була схожа на правду.
 За достатньо короткий проміжок часу у вашого сина (доньки) практично повністю змінилося коло друзів. Якщо ви здивовано питаєте: «Куди зник твій друг Петя, з яким ви раніше були не розлий водою?», ваша дитина відмахується і зсилається на свою і Петькіну зайнятість. Нових друзів, які з’явилися у вашого сина, ви або не бачите взагалі, або вони не приходять в гості, а «забігають на секундочку» про щось тихо пошепотітися у дверей. З’явилось дуже велика кількість «таємничих» дзвінків а переговорів по телефону. Причому, ваша дитина практично не намагається пояснити хто це дзвонив, а в тексті телефонних переговорів можуть попадатись сленгові слівці, які ви можете знайти в словарі наркотичного арго. 
 Вашого сина (доньку) припинили хвилювати сімейні проблеми. Коли ви розповідаєте, наприклад, про хворобу або неприємності когось з близьких, він тільки робить вигляд, що слухає. Насправді думає про щось зовсім стороннє. Він змінився, став по відношенню вас більш холодним, недовірливим. «чужим».
 Він взагалі змінився. В основному в сторону нічим не мотивованої роздратованості, спалахів крику та істерик. Ви стали помічати, що у нього не очікувано та різко змінюється настрій. Дві хвилини тому був веселий і життєрадісний, дуже коротко поговорив з кимось по телефону – до вечора впав в похмуре роз положення духу, розмовляє лише короткими словами і вкрай роздратовано.
 Він (вона) загубив свої попередні інтереси. Він (вона) не читає книжок, майже не дивляться кіно. Ви все частіше почали помічати, що він просто сидить з підручником, насправді навіть не намагаючись робити уроки і готуватись до іспитів. 
 У нього змінився режим сну. Він може спати, не прокидаючись, цілими днями а інколи ви чуєте як він майже всю ніч ходить по своїй кімнаті та спікається об предмети.
 У вас в домі почали зникати гроші або речі. Ці неприємні події можуть спочатку відбуватись дуже рідко. Однак, хоча б рідкі спроби «непомітно» щось вкрасти зустрічаються майже у всіх сім’ях наших пацієнтів.
 Вам все частіше здається, що він (вона) повертається додому з прогулянки у стані оп’яніння. Координація рухів злегка порушена, погляд відсутності, молодий чоловік взагалі намагається сховати погляд і швидко втікти у свою кімнату.
 Ще раз хочемо звернути вашу увагу на те, що окремі, описані вище ознаки можуть бути симптомами різноманітних психологічних труднощів підліткового та юнацького віку. В деякий випадках так можуть починатись захворювання психіки. Ви можете всерйоз починати думати про наркотики тільки якщо ви твердо впевнені, що у вашої дитини є ознаки, мінімум восьми з дев’яти, описаних вище змін поведінки.  


( З книги А. Даніліна та І. Даніліна «Як врятувати дітей від наркотиків» )

Cтатті | Переглядів: 1121 | Додав: pmpk | Дата: 17.11.2009 | Коментарі (0)


Кількість новонароджених дітей з психофізичними недоліками розвитку, на жаль, зростає. Все частіше спостерігаються порушення психічного здоров’я, нервово-психічні розлади у дітей.
 Дуже важливе своєчасне виявлення рівня психофізичного розвитку. Це дає можливість дитині підключитися до програми, яка відповідає можливостям її розвитку.
 В ранньому віці дитина буває особливо чутливою до розвитку певних психічних процесів, і якщо змарнувати час, то деякі з її можливостей реалізуються несповна.
 Отже, вчасно почата спеціальна робота, спрямована на активізацію психічного розвитку дитини, набуває винятково важливого значення для її долі.
 Дорослим, які виховують дитину, що відстає у розвитку, потрібно багато терпіння у щоденній праці, а також знань, щоб свідомо і цілеспрямовано ставити перед собою реальні виховні завдання. 
 Хочемо дати кілька загальних порад про те, як у щоденному спілкуванні спеціальними вправами та іграми стимулювати розвиток дитини.


Пам’ятати:

1. Кожна дитина, і здорова, і хвороблива, неповторна.

У кожного свої індивідуальні особливості: свій темп діяльності, свої труднощі, свої можливості. Головне – послідовно і систематично допомагати малюку розвиватися, навчати його тому, чого він ще не вміє, але вже здатен навчитися. Ні легке, ні важке завдання не приносить користі. Добре те завдання, яке малюк розв’язує за допомогою дорослого, а потім може перейти до самостійної роботи.

2. Перемагає оптимізм і терпіння.

Знижена активність дітей із відставанням у психофізичному розвитку, труднощі зосереджувати увагу, більш повільне вироблення певних умінь і навичок, ускладнює заняття з ними і вимагає терпіння та оптимізму від дорослих.
Під час виконання різних ігрових завдань ці діти потребують більш різноманітної допомоги. Такою допомогою є спільні дії дорослого і дитини, коли дорослий рукою дитини бере іграшку, кладе на відповідальне місце і тільки поступово привчає її виконувати самостійно дії.
Цілеспрямована робота з дитиною, що відстає у психофізичному розвитку, часто дуже ускладнюється не тільки пасивного малюка, а й надто великою здатністю відволікатися. Щоб не давати приводу для відволікання. Під час гри треба сховати всі зайві речі, самому дорослому не займатися ніякими сторонніми справами, виявляти твердість, але й доброзичливість, терплячість, щоб не дратувати і не пере збуджувати малюка.

3. Розвивати, граючись.


Cтатті | Переглядів: 1198 | Додав: pmpk | Дата: 16.11.2009 | Коментарі (0)

1-10 11-19
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024